Коли я забирала свою маму в місто, не могла стримати сліз, бачачи, як вона прощається зі своїм селом, де прожила все життя.
Advertisements Ще вранці мама збирала свої речі. Вона раз у раз знову відкривала свою шафу, старенькими руками перебирала знову і знову, якісь непотрібні, на мій погляд, речі. Там були якісь вицвілі хустки, лляні рушники, яких вже не купити ні в одному магазині таких вже немає. Я мовчала. Мама не хотіла говорити. […]
Продолжение...