З волі долі мої батьки подали на роз лучення невдовзі після мого народ ження. Мій тато дізнався про зраду матері і відмовився терпіти такі знущання, а мама одразу ж переїхала до свого залицяльника. В результаті тато виховував мене один, за винятком тих виnадків, коли я була потрібна мамі. Ми прожили разом шість років, коли Анастасія увійшла до життя мого батька. Вона дала зрозуміти, що не хоче виховувати чужу дитину, і перед батьком став вибір: вона чи я. Хоча тато й довго про це думав, вибір був не на мою користь.
Отже, того ж вечора ми пішли до моєї матері з усіма моїми речами. Коли я постукала у двері, двері відчинив чоловік моєї матері, і був здивований, побачити мене. Він виявився доброю і чуйною людиною, яка завадила мамі віддати мене в дитячий будиноk. Перші кілька днів я сподівалася, що це жарт і що тато повернеться і забере мене додому. Але минули місяці, і я зрозуміла, що помилялася. Моя власна мати була страաенно байдужа до мене, не дбала про мене і не звертала уваги на мене та мої потреби.
Однак вітчим дбав про мене і став для мене близькою людиною. Через роки моя мати пішла від нього і пішла жити до іншого, залишивши мене з вітчимом. У 17 років я вступив до університету, і вітчим допомагав мені у всьому, від фі нансів до емоційної підтримки. Потім я дізналася, що моя біологічна мати nомерла, залишивши мені свою трикімнатну квартиру. Після переїзду туди з’явився мій батько, попросивши половину квартири. Однак я відмовилася віддати йому частину і сказала йому, що він втратив свій шанс бути батьком для мене, і тепер я маю іншого батька. У результаті я вийшла заміж, і ми з чоловіком почали жити у моїй квартирі. Вітчим часто приїжджав, і він навіть сказав мені, що збирається одружитися. Я була рада за нього, тому що він заслуговував на краще.
