Від бабусі мені дісталася квартира. Вона старенька була. У мене є своє житло хороше. Квартира бабусі відчайдушно потребувала ремонту, але грошей не було, тому подруга порадила здати квартиру в оренду. Квартиранти знайшлися швидkо. На моє оголошення відгукнулася молода сімейна пара з дитиною. Вони здалися пристойними людьми, я здала їм квартиру за відповідну nлату.
Вони жили в цій квартирі чотири роки. За цей час я їх не відвідувала. Вони мені гроші перераховували на карту. Про квартиру я не турбувалася, там толком і нічого було псувати. Вийшло так, що у мене були nроблеми з картою, довелося зайти особисто за nлатою. Мене вразило те, що за стільки років нічого в квартирі не змінилося. Абсолютно нічого.
Вони досі навіть використовують посуд, який залишився після бабусі. Для мене це стало див ним, бо наскільки мені відомо, подружжя обидва освічені добре. У Ірини взагалі дві освіти, але вона сидить вдома. Я не стрималася і запитала її, чому вони нічого не змінювали. – Ну так грошей немає. Зарплати чоловіка не вистачає. – А чому ви не працюєте, вибачте за нескромне запитання? – А хто за дитиною буде дивитися? На мій погляд, п’ятнадцятирічний хлопчик далеко не дитина, а все це просто дурні відмазки.
