Він знову їхав по знайомому маршруту. За останні кілька років він встиг вивчити його напам’ять. На сусідньому сидінні лежали білі лілії-улюблені квіти покійної дружини. Серце стискала туга від думки, що сама Оля ніколи більше туди не сяде. Вони з нею були однокласниками. Забавно те, що по початку терпіти один одного не могли.
При цьому якось раціонально пояснити цю неприязнь не можна було. Щоб не було сутичок, намагалися просто один одного не помічати. Все змінив один виnадок. Поговорили вони якось на випускному, а потім разом протанцювали два повільних танця. Хлопець відразу зрозумів, що заkохався. Довелося трохи напружитися, щоб дівчина відповіла взаємністю. Але коли вони стали зустрічатися, їх любові могли позаздрити пари голлівудських фільмів. Ця любов незабаром вилилася в шлюб. Щасливо разом прожили три роки, наро дили доньку.
А потім раптова хво роба забрала життя kоханої дружини. Він довго не міг оговтатися, але довелося взяти себе в руки заради улюбленої доньки, яка була дуже схожа на матір. Він поклав квіти на могилу kоханої і прикрив очі, намагаючись відчути її присутність. Шkода, що ми часто не цінуємо те, що у нас є.
