Тата свого я ніколи не знала. Жила з мамою, яка про нього нічого не розповідала. З віком я зовсім припинила ставити питання, які явно були неприємні мамі. Я виросла, закінчила економічний університет та вийшла заміж за однокурсника. Вадим справляв враження відповідальної та доброї молодої людини. Ми разом два роки зустрічалися, а згодом розписалися. Оскільки батьки Вадима жили в області, а свого житла у нього не було, ми почали жити з моєю мамою. Через рік я заваrітніла. Я була цьому нескінченно рада, завжди мріяла про материнство. Тільки чоловік цю радість не надто поділяв.
У цей період у мене виявились nроблеми зі здо ров’ям, для того, щоб зберегти ваrітність, мені потрібні були дорогі ліkи та оздоровчі процедури. На них пішли всі заощадження, але грошей на весь курс не вистачало. Тоді Вадим порадив позбавитися дитини, раз грошей немає. Я була налаштована категорично проти. Постійні kонфлікти на цьому грунті призвели до розриву. Він просто зібрав речі і пішов, а наостанок наговорив багато образливих речей: -Як же ти набридла мені зі своїм нав’язливим бажанням наро дити. У тебе що інших цілей у житті немає? Егоїстка ти.
Готова всіх підставити, всі гроші на себе спустити, аби свою забаганку виконати. Я не звернула уваги на слова Вадима. Я була рішуче налаштована. Мати мене підтримала у цьому. Одного дня вона привела додому чоловіка, якого представила як Івана Петровича. Вона сказала, що він її старий друг, і він може допомогти мені. Іван Петрович дав гроші на лікування. Я обіцяла йому, що все поверну, щиро дякувала за все. Але чоловік відмахувався. Ваrітність пройшла успішно, я наро дила здо рову дочку. Згодом мені стало відомо, що Іван Петрович мій рідний батько. Мама наро дила від нього, коли він був одружений з іншою жінкою. Але протягом усього життя батько фі нансово підтримував маму та мене.
