Я з Вовою прожила довгих і болісних 7 років. Вже після народження доньки у нас все пішло під схил. Ми просто перестали розуміти одне одного та й не хотіли. Ми не поступалися суперечками, не прощали одне одного, постійно злилися і ображалися. З роками усі неrативні емоції переросли в байдужість. Я чудово розуміла, що чоловік мені зраджує, а він це особливо не приховував. Міг навіть при мені почати розмовляти з kоханкою: -С кем ты так мило говорил? Только не ври, что это по работе. -Я не собирался врать, потому что Катя – это отдых, а не работа.
Після Каті я чула ще багато імен: Маша, Свєта, Олена… Якоїсь миті я зрозуміла, що більше не хочу так жити. Я роз лучуся, я більше не хочу бачити Вову щодня. Коли я повідомила про своє рішення, він ніби давно чекав на це, пішов у кімнату і став збирати свої речі. Після нього якось вільно дихати стало. Та й чисто у квартирі тепер. Грошей мені вистачає, вийшла на роботу. Вова хоч і надсилає алі менти, але це жалюгідні коnійки. Я гадала, що тепер моє життя зміниться, адже мене не тримає минуле. Але як я помилялася. Колишня свекруха не збиралася просто так відпускати мене. Вона продовжувала приходити до мене в квартиру і контролювати життя.
-Чому не вчиш доньку прибирання робити та готувати? Вона ж майбутня господиня, який ти прикладаєш їй, ще мати називається! -Взагалі, після вашого сина у нас у квартирі стало значно чистіше. До того ж, я не хочу, щоб із моєї доньки виростала куховарка та прибиральниця. На вихідні я пішла відпочивати зі своїми друзями. Спочатку було кіно, потім посиділи у кафе. Все було весело, донька була зі мною. Наступного дня свекрухи висунула мені претензію, що я вожу доньку з незнайомими людьми і це погано позначається на nсихіці дитини. І їй все одно на те, що доньці дуже сподобалося, до того ж мої друзі взяли своїх дітей. Свекрусі аби причепитися до чогось. Я вже стала думати про зміну замків на дверях.
