Галина вийшла на пенсію у віці 56 років і майже одразу переїхала зі свого сільського будинку до міської квартири своєї доньки. Протягом восьми років вона допомагала по господарству, доглядала внучку і готувала їжу. Іноді вона відвідувала свій рідний дім, щоб переконатися, що все гаразд, і провітрювала кімнати.
Однак, коли вона оголосила про свій намір повернутися додому на постійне місце проживання, її дочка та зять не зраділи цій новині. Галина мала добрі стосунки з дочкою та зятем, і конфліктів протягом цих років було небагато. Жінка розуміла, що молодим людям потрібен час для роботи та особистих справ, тому взяла на себе всі домашні обов’язки. Проте дочка не розуміла, скільки сил щодня витрачає її мати на підтримку порядку. Зрештою, Галина зауважила, що дочка щось приховує, але правда все-таки випливла назовні – її кімнату планують віддати онучці.
Дочка запропонувала Галині переїхати до вітальні, але та вирішила, що краще буде повернутися додому. Хоча дочка та зять були засмучені, Галина, незважаючи на це, зібрала речі та поїхала. Тільки онука зрозуміла її рішення і навіть запитала, чи можна відвідувати її у селі. Галина відчула, що їй час на заслужений відпочинок, і з радістю повернулася до рідних країв та рідних стін.
