Моя бабуся залишила мені у спадок трикімнатну квартиру в столиці, яка нам із дружиною була не потрібна, бо ж у нас уже було житло. Протягом трьох років вона залишалася незайнятою, поки ми не вирішили здати її в оренду. Ми розмістили оголошення, і на нього відгукнулася сімейна пара. На перший погляд, вони здавались спокійними молодими людьми, але незабаром нам почали дзвонити сусіди та скаржитися, що наші квартиранти постійно влаштовують вечірки до ранку. Моя дружина зателефонувала їм і попередила, що у разі продовження подібних скарг їм доведеться з’їхати. Ситуація повторилася, і ми почали шукати нових мешканців.
На наше оголошення відгукнулася пара молодят. Вони щойно закінчили університет, і вони не мали багато грошей на власне житло. Навчені попереднім досвідом ми підписали з ними договір оренди. Вони завжди вчасно вносили платежі і сусіди ніколи на них не скаржилися. Якось вони запропонували нам зробити ремонт у квартирі, помінявши шпалери та ламінат. Моя дружина спочатку відмовилася, пославшись на фінансові труднощі, але квартиранти запропонували взяти на себе всі витрати, оскільки їхні батьки мали залишки будматеріалів. Вони запевнили нас, що знають, як робити ремонт, і все буде гаразд. Через кілька днів вони повідомили нам, що ремонт закінчено – і що вони з’їжджають.
Ми з дружиною подумали, що вони спробують натиснути на нас, зажадавши грошей за ремонт. Однак коли ми пішли оглядати квартиру, то були вражені неймовірним перетворенням. Ремонт був ідеальним, а кольори були підібрані успішно. Квартира виглядала шикарною. Ми запитали, скільки ми їм винні, але вони відмовилися від грошей, сказавши, що зробили ремонт просто так, оскільки почувалися дуже затишно. Вони планували залишитись надовго, але батьки подарували їм іншу квартиру – і ось вони з’їжджають. Було важко прощатися з такими чудовими мешканцями, і ми побажали їм всього найкращого у сімейному житті.
