Настя сиділа в чужій хаті і постійно дивилася у вікно. Вночі випав сніг, і все на подвір’ї було вкрите білим снігом. Для Насті було незвично бачити таке видовище. Засмучена, вона приїхала до заміського будинку своєї подруги Даринки два тижні тому. Вона вирішила, що житиме де завгодно, але тільки не з батьками, тому що вони завжди були всім незадоволені, а відколи Настя послизнулася і була змушена перейти на віддалену роботу, вдома справи ставали тільки гірші. Даринка запропонувала своїй подрузі пожити взимку в її котеджі, бо в цей час там ніхто не жив.
Даринка навіть навчила Настю топити піч, яка була єдиним джерелом тепла в будинку, а також показала їй, де знайти воду у пляшках та їжу спочатку. Згодом Настя навчилася самостійно готувати та доглядати будинок. Вона насолоджувалася своєю самотністю та чудовим снігом, який її оточував. Якось Настя зустріла біля воріт охоронця Івана. Він попередив її, що електрика буде відключена приблизно після вечері. Настя попросила його підвезти її до магазину, а по дорозі назад запросила його на чай і спробувати випечений нею пиріг.
Розговорившись, Настя та Іван виявили, що обидва працювали віддалено і приїхали в дику місцевість, аби втекти від усіх. Незабаром вони вже робили щоденні обходи разом, тримаючись за руки і попиваючи чай після обходів. Через місяць Іван зробив пропозицію Насті, і восени вони побралися. Коли зателефонувала Даринка і спитала Настю, як у неї справи, Настя щасливо відповіла, що в неї все гаразд. Незабаром Даринка навіть запропонувала Насті пожити в хаті та влітку. Настя та Іван насолоджувалися своїм простим життям у глушині, далеко від міського хаосу.
