Заміж за Ігоря я вийшла відразу ж, як отримала університетський диплом. Зізнаюся, на той момент господиня з мене була ніяка. Але я дуже старалася скоріше всьому навчитися. Одного за іншим наро дили двох дітей. Домоведення і діти були на мені. Ігор хороший чоловік, але ось по дому мені ніяк не доnомагав. Він лише kритикував. Здавалося б, візьми дітей, поведи на прогулянку, а я, тим часом, можу зайнятися домашніми справами. Але таке в голову моєму чоловікові ніколи не приходило.
Останнім часом мій чоловік з ранку встає в поганому настрої. Так і шукає привід, до чого б причепитися. В той день серйозний привід знайшовся. Напередодні я випрала його футболку. По правді, та випралася nогано, а я не помітила. Так і склала в шафу. А він дістав і хотів надіти. – Ти не здатна навіть прати! Зауваж, не вручну, а в пральній машині! Якщо не вмієш прати, навіщо берешся за цю справу?! – почав виговорювати він мені з ранку. На початку сімейного життя, після такого “догани”, я ревіла години три. Але тепер я вже інша. Я оголосила бойкот, і перестала прати його речі. Я слухняна дружина, чоловік сказав: “Не прати!”, значить не буду.
Сам може натиснути пару кнопок на пралці. Може бути, коли побачить, що прання не дало результатів, зрозуміє, що лізти ремонтувати машину в новій футболці не варто. Довго тримався. Мовчав і прав. Тиждень тому він причипився до мого куховаріння. Всім подобається, а йому ні. Добре. Я слухняна дружина. Вари сам. На цей раз він протримався тиждень. І для себе, і для дітей готував. А позавчора прийшов і ласкаво запитав. – Що у нас на вечерю, кохана? Вчора з’їв усе, подякував і сказав, що було дуже смачно. Ось так, через десять років сімейного життя ризикнула перевиховати чоловіка. І ще я зрозуміла, що не можна давати спуску, коли тебе принижують.
