Ганна їхала до kоханого чоловіка, а точніше летіла на крилах щастя. Нарешті, вони зможуть жити разом. Вона уявляла, як приготує смачну вечерю і чекатиме коханого з роботи і була впевнена, що Степан буде в захваті від сюрпризу, але сюрприз чекав на неї. Вона відчинила його квартиру своїми ключами і завмерла від несподіванки. На неї дивилася пара блакитних очей – рудоволоса дівчина, дуже гарненька і така молода. Вона заявила, що є дівчиною Степана.
Ганні здавалося, що весь її світ впав у цю секунду, ніби планета перестала обертатися навколо своєї осі і зупинилася на невизначений термін. На душі стало так тяжко. Сльози текли по обличчю проти волі. Світ знову зупинився і… – Дівчина, вставайте, ми приїхали! – її хтось смикав за плече, намагаючись розворушити. Вона торкнулася мокрого від сліз обличчя і подумала про себе:
– І насниться таке! Не дай Бог! І все одно в душу закрався якийсь сумнів, а раптом це був віщий сон. Вона вирішила все ж таки не попереджати чоловіка про свій приїзд. Поїхала до нього, відчинила двері своїми ключами, затримавши подих. Найбільше у світі вона переживала побачити там ту саму Віру, але її зустріла лише Зефірка своїм радісним «Мяу». Степан повернувся додому ввечері і виявив свою дружину в пелюстках троянд на новій постільній білизні, яку вона щойно постелила. Як же він зра дів її сюрпризу. З того часу вони жили дуже щасливо.
