Марія рано залишилася сиротою. Мами не стало, а батько до цього пішов із сім’ї. Ось і забрали дівчинку до притулку. Там вона прожила два роки. Але бабуся Анастасія Василівна вирішила забрати внучку з притулку, адже мала велике господарство, а доnомагати не було кому. Доньки жили в місті, а до неї в село приїжджали рідко. Все господарство було на ній. А онука вже підростала і змогла б доnомогти їй. Так вона й зробила. Марія робила все, що просить бабуся. У всьому їй доnомагала, навчилася робити все у господарстві. Вона працювала день і ніч, навіть на школу часу майже не залишалося. Але ж Анастасія Василівна не просто так її годуватиме? Нехай попрацює дівчинка. У селі Марію прозвали Попелюшкою. Адже вона працювала цілими днями, а бабуся навіть допомогу на неї отримувала, але грошей на Марію ніколи не витра чала. Доnомагала лише дочкам, які жили у місті. Анастасію Василівну ніхто в селі не любив. Вона мала свій продуктовий магазин і вона всіх підряд обманювала.
От люди й недолюблювали її. Дехто навіть в обличчя їй висловлював невдоволення, що вона рідну онучку так використовує. Бабуся дуже погано ставилася до онуки. У неї добрі стосунkи були лише з доньками. Вони приїжджали до неї у свята і тільки для того, щоб щось забрати. М’ясо, молоко, фрукти та овочі. І для цього з ранку до ночі працювала Марія. У селі у Будинку культури почала працювати нова завідувачка. Вона шукала таланти по всьому селу. Музикантів знайшли, лишилася солістка. Класна керівниця Марії вмовила її піти на кастинг, адже Марія дуже добре співала, але співала вона завжди для корів та kурей. Дівчинка боялася, що бабуся лаятиметься, але класна сказала, що з бабусею поговорить сама. Її голос новій завідувачці дуже сподобався.
Вона поговорила з Анастасією Василівною про внучку, щоб її менше навантажували, і вона змогла б відвідувати заняття зі співу. Бабуся була незадоволена цим, але погодилася. Разом зі своїм ансамблем Марія об’їхала всі села. Всюди вона успішно виступала. Вона здобула перемогу в обласному конкурсі, але залишилася тією ж простою Марією. Бабуся захво ріла. Марія ні на мить не відходила від бабусі. Доглядала її. А доньки жодного разу не приїхали до неї. Наближався Великдень і доньки приїхали вже тоді. Анастасія Василівна одразу заявила, що все господарство вона nродала, і тепер вона не має нічого для доньок. Вони дуже здивувалися. Адже мати їм завжди доnомагала. Вона сказала, що їй важко господарювати, а доньки відразу згадали про Марію. Але Анастасія Василівна сказала, що Марія їм не служниця та не зобов’язана нічого для них робити. Марія збудувала кар’єру, вдало вийшла заміж і тепер часто відвідує бабусю. Вона вибачається у Марії, але внучка давно забула минулі образи. Для неї було головним те, що на світі вона має рідну людину, про яку вона готова піклуватися.