У студентські роки завдяки своїй зовнішності я легко домагався дівчат. Їм навіть освідчуватися в kоханні не треба було. Варто було звернути на когось увагу, і вона, впевнена в тому, що я заkоханий у неї по вуха, сама стрибала до мене в ліжко. Але була одна, якій моя зовнішність була не така важлива. Марина приїхала з села, розумниця, навчалася на бюд жеті, відмінниця. І симпатична. Я почав доглядати її з серйозними намірами. У кіно, на концерт просто прогулятися разом зі мною Марина була не проти. Але не більше. Навіть поцілувати не дозволяла. Я подумав, що дівчина вихована у строгості, що мені дуже імпонувало. І запропонував їй вийти за мене заміж.
– Ти жартуєш? Я до міста приїхала не для того, щоб у двадцять вискочити заміж і сидіти з дітьми. Мені потрібен хтось з грошима, щоб потім не довелося повертатися до села. А що ти? Твоя вища освіта не має значення, допоки ти не працюєш і не можеш забезпечити сім’ю! Це стало фінальною точкою у наших від носинах. Минуло близько одинадцяти років. Земля велика, але кругла, і мені пощастило зіткнутися з Мариною у салоні краси. Дружина мене записала в дорогий салон і перукарем виявилася вона . Марина мене відразу впізнала, але якийсь час трималася холодно, вдаючи, що ми не знайомі. Тільки коли її колеги розійшлися – хто на обід, хто до кабінету для процедур, вона почала питати, як у мене справи, ким працюю, хто моя дружина. Все їй було цікаво, а мені було все одно, як у неї життя склалося.
Працює і добре. – Якщо ходиш у цей салон, напевно, баraтий, – хмикнула вона. – Так страждав, доводячи, що любиш мене, а сам одружився. Я ось су мувала за тобою, а ти і без мене щасливий, як я подивлюсь. – Дуже щасливий, – сказав я з задоволеною усмішкою. А що ще вона розраховувала почути та побачити? Що я досі вбиваюсь через якусь симпатичну егоїстку? Таке завжди потрібно переступати, переживати та забувати. У реальному житті не буває Ромео і Джульєтт і вічного підліткового kохання. Коли справа доходить до одруження, куди важливіше знайти людину, яка є розуміючою і хорошою, ніж просто красивою. Я пішов звідти і попросив дружину записувати мене в інше місце, тому що майстер мені не сподобався – говорить багато. Сподіваюся, Марину я більше не побачу. Усіх своїх kолишніх подруг я залишив у минулому. Раз і назавжди.
