– Урок знаєш? – Вчив. – Я не питаю, вчив ти чи не вчив. Я питаю, знаєш чи ні. Гаразд, розповідай… Мій син перейшов до восьмого класу. Окрім батьківських зборів, я в школі була лише один раз. Тоді мене викликали до директора через зниження успішності сина з математики. Я не стала просити вчителя поставити йому хороші оцінки, не наймала йому репетитора. Ми з сином сіли разом і почали розбирати причину. З’ясувалося, що не зовсім зрозумів один параграф. Ну а далі вже стало важче та важче.
Ми розібрали цю тему “по поличках”, коли йому став зрозумілим зміст цього параграфа, то інші теми вже пішли легше. Таким чином, ми відновили прогалини в його знаннях, і незабаром він знову став отримувати четвірки і п’ятірки. Тому я не розумію і не приймаю батьків, які вимолюють у викладачів оцінки. Навіщо їм оцінки без знань? На чергових батьківських зборах (K /KQ) все було, як завжди. Класна лише зібрала су му до фонду класу. Потім усяка тягомотина, на тему безпеки, вдома та на вулиці. Потім почалося паломництво матусь до класної керівниці з метою вимолити оцінки для своїх дітей. – Чому у моєї дівчинки трійка з хімії? Адже вона вчила!
– обурюється одна. – Я обов’язково поговорю з учителем хімії. Вашій дочці поставлять четвірку. Навіщо? Гаразд матуся тріпоче над своїм чадом. Чому класний керівник, не поспілкувавшись із хіміком, обіцяє оцінку? А якщо це диво в хімії “ні в зуб ногою”? Або у вчителів кругова порука. Типу ти на моє прохання поставиш позитивний бал, а я – на твоє… Або інший приклад. – Чому вчитель англійської урок задає з іншого підручника? Через це у мого сина четвірка, а має бути п’ять. – Не хвилю йтеся. Я переговорю з англійкою, буде у вашого сина п’ятірка. Ось так : один учень старається, а іншому вимолює оцінки матусі.
