У тролейбусі, сидячи поруч, їхали дівчина і молодий чоловік. Чужі один одному незнайомці. – Дівчино, а що ви скажете, якщо я запрошу вас сьогодні на вечерю? – несподівано, без передмов, сказав молодий чоловік. Дівчина аж почервоніла від обурення: – Скажу, що ви збожеволіли! (K/KQ) – Чому ж так kатегорично? Як на мене, так цілком нормально, якщо чоловік і жінка вечеряють разом. – Але, якщо ці чоловік і жінка знайомі один з одним! – відпарирувала дівчина.
– Але ж я запрошую вас не до себе додому, а в кафе. Там ми і познайомимося, – nродовжував наполягати молодий чоловік. – По-вашому, я схожа на легковажну дівчину?! – розсердилася дівчина. – З точністю навпаки. У моєму сприйнятті ви та, якій ніхто не потрібен. – І де логіка? Якщо мені ніхто не потрібен, то з чого ви вирішили, що потрібні мені? – розгубилася вона. – Тому що мені потрібна дружина, якій буду потрібен тільки я. – Ви псих? – дівчина намагалася поглядом спопелити його, але якось непереконливо вийшло.
– Ну так що щодо вечері? – запитав хлопець. – Нічого. Ми вийдемо з тролейбуса і підемо в протилежні сторони! – прошипіла дівчина. – Може бути і так, – згідно кивнув хлопець. – Але ввечері все одно зустрінемося в кафе. – Ніякої зустрічі в кафе не буде! – обурилася дівчина. – Буде. У кафе “Романтична вечеря”. Ви там працюєте, а я часто приходжу туди вечеряти. І давно шукав привід з вами познайомитися. Дівчина уважно вдивилася в молоду людину. – То-то я дивлюся обличчя знайоме! – розвеселилася дівчина. – А я вас і не впізнала відразу. – Так значить до зустрічі ввечері? – сказав хлопець. – Так. До побачення. – Розсміялася вона. Вони вийшли з транспорту і пішли в різні боки від зупинки. Поки що в різні…
