Інна щойно увійшла до квартириі почула, як свекруха сва риться з Миколою. Усі nогані слова були сказані на адресу Інни. – Що з тобою не так, Інно? — спитала свекруха, як побачила її. Інна розгубилася і не знала, що відповісти. “Чому вона завжди така?” – подумала вона. – Вибач, мам, заспокойся, будь ласка, – сказав Микола, намагаючись втрутитися. – Ні, я не заспокоюся! – закричала свекруха. – Інна – жахлива дружина і не заслуговує на тебе! Інна намагалася захищатись, але свекруха продовжувала її перебивати. – Ти так і не подарувала моєму сину дитину! – вигукнула вона. – Це несправедливо, – відповіла Інна, почуваючи себе враженою, – ми намагалися зробити все, що могли, але нічого не вийшло. – Ти брешеш! – закричала свекруха, – ти просто не хочеш мати дитину!
Може, постать боїшся псувати? Ти надто егоїстична! Микола мовчав протягом усієї суперечки, що ще більше поранило Інну. Вона не могла повірити, що він може бути на боці матері, а не на її боці. Зрештою свекруха пішла, а Інна вирішила прогулятися, щоб розвіятися. Коли вона повернулася, Микола все ще лежав у ліжку, і вона згадала, що він nогано почувався вже кілька днів. – Тобі краще? – спитала вона. – Не знаю, – слабо відповів Микола. Інна запропонувала йому звернутися до ліkаря, але Микола, здавалося, вагався. – Я в нормі, – сказав він, – не звертай уваги, просто втомився. Наступного дня свекруха з’явилася знову, і Інна більше не могла цього виносити. Вона пішла з квартири та не поверталася два тижні. Коли вона повернулася, то побачила, що свекруха була там і навіть переставила деякі речі в будинку.
Інна зрозуміла, що так далі жити не можна, зібрала речі та залишила на холодильнику записку про те, що йде назавжди. Через п’ять років Інна була щаслива у шлюбі із Сашком і мала двох дочок. Якось, гуляючи з дочками, вона зіткнулася з Миколою, який тепер жив із мамою. – Вибач, що я тоді… – зам’явся він. – Всі ми люди і можемо робити помилки, – перебила його Інна, – як у тебе справи? Микола розповів їй, що все ще мешкає з мамою і не може знайти спосіб з’їхати. Інна пошkодувала його, але в той же час засмутилася, що він не змінився. – Тобі треба взяти своє життя в свої руки і жити самостійно, – сказала вона kолишньому чоловікові, – залиш свою матір, знайди жінку і створи свою власну сім’ю. Микола виглядав невпевненим, але Інна знала, що зміни залежать лише від нього. Вона пішла з дочками, сподіваючись, що Микола знайде у собі мужність зробити щось і для себе, а не для матері.
