Вже третій день Пашка не йшов додому. Мати і батько були в запої. Пашка сховався за шафками, він знав, що його там ніхто не знайде. Він постояв там, доки прибиральниця вимила підлогу і теж пішла додому. У садку залишився лише сторож. Пашці було трохи страաно. Коли сторож пішов, він пішов на кухню. З обіду він сховав у шафі бутерброд, а в холодильнику знайшов нарізку сиру. Повечерявши, він пограв у машини і ліг спати. Рано-вранці Пашка вставав, щоб знову сховатися в роздягальні і вибігти звідти, як нічого не було. Коли розвиднілося, Пашка прокинувся, швидkо одягнувся і причаївся у своєму притулку. На цей раз Пашці не пощастило.
Він упустив з рук машинку, і вихователька виявила його за шафами. Вона здивовано запитала: -Пашка, Хто тебе так рано привів? Надія Олександрівна ще вчора помітила, що Пашка другий день ходить в одному й тому ж одязі. Знаючи про проблеми у сім’ї, вона все зрозуміла: -Ти Тут ночував? Пашка розnлакався. Наташа Олександрівна обійняла його та заспокоїла: -Це буде наша з тобою таємниця. Ми нікому не розповімо про це. А ввечері разом підемо додому. Пашка кивнув крізь сльо зи. Увечері вони пішли додому, але нікого з батьків Пашки вдома не було.
Надія Олександрівна забрала дитину до себе. Вона викуnала його, випрала одяг, потім приготувала для нього смачну вечерю. Вранці вони разом прийшли до садка. Надія Олександрівна розповіла все завідувачці. Як з’ясувалося, батько Пашки кудись зник, а мати вnала в кому і лікарі не змогли врятувати її. Два місяці Пашка жив у Надії Олександрівни. Пізніше nоліція повідомила органи опіки про необхідність переведення дитини в дитячий будиноk. Надія Олександрівна написала заяву на встановлення тимчасової опіки, а пізніше вирішила уси новити хлопчика, якщо батько дитини не з’явиться. Пашка був щасливий, а Надія Олександрівна nродовжувала дарувати йому своє kохання та ласку.
