Євген Степанович заздалегідь зайшов у магазин та купив багато продуктів. Він був дуже радий, бо донька зателефонувала та запросила його на свій День народження. Якраз і онука побачить, хоч раз у своєму житті. Дитині вже майже десять років, а дід ще не бачив його жодного разу. Дружині так і не вдалося побачитися з онуком. Віра Василівна за життя не знаходила часу, щоб приїхати погостювати до своєї дочки. Чекала, що вона сама прийде. Але так і не дочекалася. Коли Валя зателефонувала та запросила батька до себе додому, він одразу ж засяяв від радості.
Йому не терпілося побачити дочку з онуком. Валя до тридцяти п’яти років думала, що дитину так і не вдасться наро дити, але все склалося добре. Наро дився Пашка. Валя була на сьомому небі від щастя. Вона навіть забула про батька з матір’ю. Весь час вона приділяла дитині. Була вже дев’ята година. Євген Степанович подумав, що рідні вже прокинулися та зателефонував у двері. Двері відчинили донька. Валя сказала, що їй зараз ніколи. Має приїхати її подруга і зробити їй манікюр. І дитину треба відвезти до школи. -Навіщо ти приїхав?
– Я приніс тобі та дитині гостинці, мені здавалося, що ми посидимо і всі разом поспілкуємось. Дочка сказала, що якщо він так хоче погостювати в неї, то нехай приїжджає за півроку, тоді вона точно буде вільна, і чоловік якраз із відрядження повернеться. Євген Степанович від образи почав nлакати, адже його донька сама покликала до себе у гості. Нічого не сказавши дочці, він обернувся і пішов. Дорогою додому дідусь увесь час nлакав. Він не міг очікувати такого вчинку з боку своєї доньки. За годину він був уже у своєму селі. Відчинивши двері, він побачив дочку. Навколо накритого столу сиділа її сім’я. І онука також не забули привезти. Дідусь витер сльо зи і почав усміхатися.
