2 дні тому я їхала автобусом, дуже поспішала на роботу. Усі місця були зайняті. На наступній зупинці до автобусу зайшла літ ня жінка. Вона почала очима шукати вільне місце. Помітивши хлопця, який сидів попереду, вона підійшла до нього та попросила поступитися місцем. У хлопця був дуже стомлений вигляд: мабуть, він повертався з нічної зміни. Жінка не стала турбувати хлопця. На наступній зупинці до автобусу увійшла жінка, на вигляд років 60, вона не мала ні сумки, ні важких пакетів. Помітивши молодика, вона відразу накинулася на нього і почала вимагати, щоб той поступився їй місцем.
Пасажирка одразу привернула увагу всіх пасажирів. Хлопець не встиг відкрити рота, як жінка перейшла на образи, кричала на весь автобус: “Розсівся, невихований такий, мужик ти чи ні, ну-но поступися місцем, безсовісний нахаб”. Він мовчки став підніматися, щоб поступитися їй місцем, але, почувши її образи, передумав і сів назад. Деякі пасажири дивилися на хлопця. Хтось дивився із співчуттям, хтось із подивом. Жінка була в сказі; влаштувала істерику, стала звинувачувати всіх чоловіків у на хабстві. Молодий хлопець, не сказавши жодного слова, надів навушники і заплющив очі.
Доїхавши до своєї зупинки, він поkинув автобус. Ніхто з пасажирів не підтримав цієї сварливої жінки, ніхто навіть не намагався заспокоїти її. Всі дивилися на неї трохи презирством. Мені здається, ніхто не хотів зв’язуватися з такою неrативною особистістю. Я сама працюю на двох роботах і іноді ледве тримаюсь на ногах. Не розумію таких людей: вони народжені, щоб псувати іншим життя. Я була на боці молодого хлопця. Було очевидно, що він або поrано почувався, або був втомленим. Я не люблю kонфліктних людей, і мені дуже хотілося поставити цю жінку на місце. Але я вирішила промовчати.
