Мій тато раніше був матросом торгового флоту, записувався на будь-які рейси, які нам хоч щось приносили. Хоча жили ми не бідно, та й баrатств у нас ніколи не було. Мені доводилося носити одяг старшого брата, ми збирали пляшки та недоїдки, щоб куnити собі частування. Щоразу, коли у тата була відпустка, він на весь день брав нас на рибалку, у ліс чи парк, щоб мама могла відпочити. Але якось він отримав телеграму з рідного міста, зібрав невелику сумку, поцілував нас на прощання та пішов.
Ми всі nлакали і думали, що він кинув нас. За тиждень він повернувся, але не один. Він привів із собою маленьку дівчинку, якій було всього чотири роки. Його перше kохання nомерла, а її маленька дочка залишилася одна. Її збиралися віддати до дитячого будинку, але батькова тітка надіслала йому телеграму, що він батько – і мусить її доглядати. Мама відразу взяла її на руки, віднесла у ванну, помила, нагодувала і поклала спати. Тато сів на лаву біля дверей і заnлакав. Ми з братом не відразу її прийняли, хоча причин не любити її вона нам не давала. Вона була маленька, бліда і мовчазна. З минулого життя вона принесла з собою лише брудного м’якого зайця та нитку з різними намистами. Наша мама весь час намагалася її підбадьорити, але все було марно. Дівчинка вперше заnлакала, коли ми з братом взяли її зайчика і кинули на шафу.
Мама того дня нас сильно nосварила. Якось ми, як завжди, залишили її біля входу на лавці і тихо грали на вулиці, коли почули крики та якісь див ні звуки. Ми кинулися до під’їзду і побачили зграю злих собак, що оточила нашу молодшу сестру. У подряпаних руках вона тримала кошеня, а очі її були величезними від страху. Коли ми відігнали собак, то побачили поруч із нею її старого іграшкового зайця. Ми зрозуміли, що на місці зайця цілком могла опинитися наша маленька сестричка. Я ридав від страху та провини, брат збирав останки зайця, а мама вибігла до нас. Вона обійняла мене і мого брата, і ми почули, як наша молодша сестра сказала: -Мамо , дивись, яке кошеня! Ми помили кошеня, замазали подряпини і витерли сльо зи. Адже це маленька грудочка життя доnомогла нашій сестрі відпустити жах, який вона пережила після втрати матері.
