Коли я тільки наро дилася, мій тато раптово пішов з сім’ї. Мамі було важко, їй доводилося і вчитися в інституті, і працювати, і приділяти час мені. Тому більшу частину свого дитинства я провела у бабусі. Коли бабуся була зайнята, то мама віддавала мене пожити на пару днів своїй подрузі. Безпосередньо з мамою я почала жити, коли пішла в 4 клас. Але навіть в той час, коли мама закінчила своє навчання і я підросла – у мами були зі справ тільки робота, я все одно дуже мало часу проводила з нею. Мені дуже не вистачало мами в своєму дитинстві.
У старшій школі я зрозуміла, що мама намагається налагодити своє особисте життя. Коли я вступила до інституту, то відразу переїхала жити в гуртожиток. Там і зустріла своїх подружок, разом ми були як справжня сім’я. З ними я відчувала себе на багато потрібніше і цінніше, ніж з мамою. Там же я і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Зараз я вже наро дила дочку. Мама мені обіцяла, що доnомагатиме з дитиною. Я сподівалася, що хоч у моєї дочки буде бабуся, яка завжди поруч. Але мама не змінилася.
Вперше малятко вона побачила тільки, коли тій виповнилося три місяці. Потім мама знову зникла, а повернулася через півроку. Я зрозуміла, що мама абсолютно не вміє поводитися з дітьми. Вона грає з онукою, а як тільки та починає nлакати, то мама відразу віддає дитину мені і йде. А нещодавно я дізналася, що мама досі намагається налагодити своє особисте життя і ходить на побачення частіше, ніж бачить свою внучку. Мені насправді прикро. Вона не була поруч зі мною, поки я була дитиною. А тепер не хоче бути поруч, коли стала бабусею