Моєму чоловікові, Кирилу, 28. Ми в шлюбі вже 7 років і у нас є 7-річний син – Антон. 7 років шлюбу досить зблизили нас. У нас з’явилися спільні звички та інтереси. Обов’язки вдома ми також розібрали між собою. Син із батьком досить доnомагають у господарстві. Вони прибирають за собою посуд, миють, кидають брудні речі одразу у пралку, можуть за настроєм забратися в будинку, доки мене немає. У Кирила є старший брат, Грицько. Йому 36. Гриша завжди був кумиром мого чоловіка. Свекруха розповідає, що Кирило з раннього дитинства копіює поведінку, манери, жести і навіть словниковий запас старшого брата.
Правда, я не знаю, навіщо це йому потрібно, адже у Кирила все завжди було набагато краще, ніж у брата. Гриша 3 роки тому роз лучився з дружиною, залишив із нею 2-річного сина і зараз із ними зовсім ніяк не комунікує. На мою думку, він навіть алі менти nлатить через “не хочу”. Так ось, місяць тому Грицько заявив, що хоче переїхати в наше місто (він жив в іншому) і влаштуватися тут на добру роботу. Сказано зроблено. Він переїхав до нас, але не до міста, а до нашої оселі! Григорій сказав чоловікові, що йому ніде жити, а винаймати квартиру собі не може поки що дозволити.
Чоловік клявся, що брат у нас не затримається, та й я думала, з ним проблем не буде… ну не дитину ж нам підкидають. Забігаючи наперед, скажу, що я дуже помилялася. Присутність Грицька в нашому будинку вплинула на всі правила нашого будинку. Тепер Кирило й Антон ніколи не прибирають за собою посуд, розкидають речі по дому, Антон перестав вчитися – коnіює дядька, який ледь 9 класів закінчив. На всі мої прохання чоловік із сином відповідають просто одним словом: “Щас”. Мене це вже дістало. Гриша навіть не збирається виходити на роботу. Ці три копії щодня по 24 години сидять або у телефонах, або перед телевізором, або перед приставкою. Я вже збираюся зібрати речі Грицька та Кирила і відправити їх до матері. Її косяки – нехай сама розбирається, а свого сина перевиховаю сама.
