Ми з чоловіком у шлюбі вже п’ять років. У нас чотирирічний син. Він ходить до дитсадка. Іноді у бабусь. Слава Богу, що він не хво ріє часто, бо мені довелося б знову сидіти вдома. Я вже вийшла на роботу, і такі зміни мені до вподоби. Чоловік також працює. Він поміняв свою роботу два роки тому, влаштувався на високооплачувану. Тут і умови хороші, і чоловік не сkаржиться на колег та начальство, як це робив раніше. Я була рада тому, що він став спокійнішим і отримував від своєї роботи задоволення. Але дещо мене засмучувало. Чоловік вважав за краще проводити весь вільний час без мене. Ідуть з друзями на прогулянку, без мене: <<Ну, що ти робитимеш серед мужиків?>> Так вийшло, що зі своїми подругами поступово перестала спілкуватися під час деkрет. А з матусями спілкуватися не хочеться.
Ну скільки можна говорити на ту саму тему? А те, що чоловік не хотів проводити зі мною Їхня компанія часто влаштовує корпоративи, і чоловік із задоволенням їх відвідує. Тільки такий нюанс. Я жодного разу не була на їхніх корпоративах. Чоловік казав, що в компанії є негласне правило, що своїх партнерів на корпоратив брати не можна. Казав, що беруть участь лише працівники компанії, я й не напрошувалася. Але одного разу все змінилося. У магазині я зустріла свою подругу. Після заміжжя вона переїхала до чоловіка в сусіднє місто і виявляється, що вже рік тому вони повернулися. Ми почали розпитувати один у одного, хто де працює, чим займаються наші чоловіки. Виявилося, що її чоловік працює у тій же компанії, де мій. – Давай зустрінемося у п’ятницю ввечері.
– Я не можу, у чоловіка корпоратив цього дня. – Знаю. Чоловіки підуть на корпоратив, а ми разом повеселимося. — А хіба ти не підеш з ним? Це питання мене здивувало. Виявилося, що жодного негласного закону немає. Я так засму тилася. Цілий день думала про це, а коли чоловік повернувся ввечері, відразу ж відкрила розмову: – Знаєш, кого я сьогодні зустріла? Подругу. Її чоловік працює у вашій компанії. У п’ятницю вони разом підуть на корпоратив. Спочатку чоловік намагався вигадувати відмовки, мовляв, він новенький, мабуть, ще не знає. Але потім зрозумів: не просто ж я це сказала. – Ну так, я збрехав. Не хочеться мені йти на корпоратив і цілий вечір сидіти на повідку. Надивився колег, які приходять разом із їхніми дружинами чи чоловіками, і весь вечір сидять смикані. Я хочу відпочивати та отримувати задоволення від корпоративу. Не хочу, як у них. Мені стало приkро. Він мені брехав. Невже йому так nогано зі мною? Я йому заважаю? Нервую? Незабаром і в мене буде корпоратив. Я піду сама. Подивимося, чи це сподобається йому.
