Я навчалася тоді в університеті і під час студентської вечірки познайомилася з Андрієм. Я перебрала тоді зі спиртним і вранці прокинулась поряд із ним. Чесно він був дуже симпатичним. Але я одразу одяглася і вийшла з його помешкання. Мені було не по собі через те, що сталося. З батьками поговорила і поміняла ВНЗ. Не хотіла з ним бачитися: мені було ніяково. Закінчивши університет, я знайшла хорошу роботу в рекламній компанії, де познайомилася з однією дівчиною, яка була на кілька років старша за мене. Ми швидко потоваришували, і зібралися на відпочинок. Вона сказала, що прийде з нареченим і запропонувала мені прийти з хлопцем. Але тоді я не мала нікого. Все одно я була дуже рада цій поїздці. Зустрілися ми на автобусній станції о 8-й ранку. Але коли дісталася, то була в աоці.
Наречений моєї подруги – той самий Андрій. Він також вітав мене, як робив в університеті. Через моє руде волосся називав мене ”лисенком”. Настя з Андрієм щебетали всю дорогу. Але я завжди ловила його погляди на собі. Мені було соромно, але я страաенно ревнувала. На відпочинку вони були солодкою парочкою. Приїхав друг Андрія – Сергій. Він був дуже нудним і, до того ж, дуже скупим. Я не люблю таких, а Настя постійно намагалася звести нас. Але ось Андрій – протилежність Сергія. Він нежадібний, добрий і галантний. Що б не просила Настя, він одразу робив. Я дуже заздрила її. Після відпочинку ми випадково зустрілися у супермаркеті. Він спитав про хлопця, з яким я познайомилася.
Видно було, що ревнував. Але я сказала, що це не його справа. За місяць мене запросили на весілля. Одружилися Настя та Андрій. Не знаю, через що, але мені відразу захотілося побачитися з ним. Я пішла до нього, і наступного дня знову прокинулася поряд. Ми були щасливі. Він обіцяв, що скасує весілля, і ми будемо разом. Я повірила йому. Але за місяць вони одружилися. Я не пішла на церемонію. Ревіла весь вечір. Мені було страաенно прикро. Незабаром він прийшов до мене, сказав, що не зміг скасувати весілля. Батько Насті – його бос. Йому обіцяли підвищення, матиме гарну кар’єру. Сказав, що коли встане на ноги, одразу роз лучиться. Я як дурепа знову повірила його словам і чекала. Минуло два роки. А він так само казав чекати і терпіти. За мною почав доглядати мій колега. Андрій дізнався про наш зв’язок, сильно напився та потрапив в ава рію. Нині він у ліkарні. Мені здається, він має обрати. Або залишається зі мною, або я більше не чекатиму. Це моє остаточне рішення.
