Марина завжди відрізнялася своєю завзятістю. Все життя все робила по-своєму, як вона вважає, правильно. Нині їй 26. Вийшла заміж два роки тому. Її чоловік Сашко дуже зібраний та серйозний хлопець. Він любить усе планувати, живе за своїм сценарієм. Якщо звикнути та прийняти його, то звичка не заважає з ним спілкуватися. Навіть коли ми збираємося на пікнік, він і тоді має плани. Планує місце, час та послідовність наших дій.
Все має бути чітким. І як усе в його житті, Сашко запланував, коли у них будуть діти. Але моя сестра з цим планом не згодна. Сашко завжди казав, що спочатку треба мати житло, потім тільки думати про дітей. Він хоче повністю закрити іnотеку, тому що, на його думку, це поки що не їхній будинок. Будь-яке може статися. Я була згодна з ним. Але моя сестра не хотіла стати старою породіллю. В один день вона сказала своїм подругам, що зробить все по-своєму.
Вона планувала заваrітніти і думала, що після того, як Сашко дізнається про ваrітність, більше нічого не зможе робити. Марина перестала приймати протизаплідні пігулки і вже незабаром вона заявила чоловікові про те, що ваrітна. Саша, коли дізнався про це, сказав Марині що є два вибори: або вона позбавляється дитини, або вони роз лучаються. Термін дозволяє вибрати перший варіант. Нині сестра у жа хливому стані. Не знає, що робити. Вона дуже хоче дитину, але й роз лучатися не хоче. Більше я нічого не говоритиму, тому що вважаю, що це марна трата часу. Нехай сама думає, як їй краще.
