“Це ви зобов’язані бабусі за квартиру, а не ми, тому доnомагайте їй самі, нас не смикайте!” – каже свекрусі невістка. Обуренню Христини не було межі – знову чоловік повіз свекруху до села. І знову їй сидіти вдома одній і нудьгувати. Доки цікаво? І чому егоїсткою вважають її, а не ту ж свекруху чи її брата. Адже догляд за бабусею їхня проблема, а не її чоловіка. Батьки свекрухи свого часу розміняли свою квартиру, на дві – по квартирі кожній дитині, а самі перебралися до села. Будинок у селі дід підлатав і жили вони з бабкою спершу цілком неnогано. І свекруха з братом за ці роки також покращили свої житлові умови. Коли діда не стало, дивитися за будинком стало нікому, та й умови на селі помітно погіршилося. А бабусі вже восьмий десяток іде. Здавалося б, ну візьміть ви мати до себе в місто і справу з кінцем.
Проте, чи бабуся затялася, чи зрозуміла, що в місті на неї особливо не чекає ніхто, тільки переїжджати з села вона відмовилася. Брат свекрухи одразу умив руки: захоче переїхати до нього, будь ласка, а мотатися туди-сюди не буде. Свекруха ж покинути матір не змогла і щовихідних їде провідати бабусю, доnомогти по господарству, возить продукти. Вона могла б і електричкою їздити, але ж на машині зручніше, та й пара чоловічих рук у сільському господарстві ніколи не завадить. Нерідко вони із сином залишаються там ночувати та приїжджають наступного дня. І виходить, що у будні чоловік Христини працює, а у вихідні возить мати до села. І оскільки окрім основної роботи у нього ще й підробітки, то Христина з чоловіком практично не бачаться. Та й це затратно, адже rроші на бензин ніхто їм не дає.
Про свою зручність свекруха дбає, а що буде, якщо її син надірветься? Чоловік Христини відмахується від таких думок, вважає, що Христина все перебільшує. Звичайно, шкода її, адже вона день одна, спілкується тільки в соцмережах, але ж бабусю не можна кидати? Та й скільки їй там лишилося? Проблема ускладнюється ще й тим, що у них через два місяці наро диться дитина, але схоже і тоді на чоловіка розраховувати Христині не доведеться, адже їй тоді підтримка та доnомога буде потрібна не менше ніж бабусі. Тому вона наполягає на тому, щоби перевезти бабусю до міста. Хоч би й проти її волі. І нехай її діти дбають про неї. Це буде раціональне вирішення проблеми.
