Я бабуся прекрасної дівчинки. Та й невістка у мене нормальна була раніше, зараз її ніби підмінили. Колись мій син одружився з Ольгою – моєю невісткою. У них наро дилася донька. Жили вони добре, я доnомагала їм чим могла. Стосовно них я не лізла, якщо треба було – сиділа з онукою. У відпустку їдуть – будь ласка, можу Тасю забрати на два тижні. На роботі затримались? Бабуся забере онучку із саду. Парі треба побути наодинці? Тася їде до бабусі з ночівлею. Я навіть на морі з нею їздила на свою пенсію: люблю свою онучку. Але сталося роз лучення. Мій син, виявляється, листувався з якоюсь жінкою.
Олег навіть не виправдовувався перед дружиною, йому було все одно. -Я чоловік! Так заведено природою! Ми завжди змінюватимемо жінкам! Ну, невістка не витримала і подала на роз лучення та на алі менти. Квартиру двокімнатну вони поділили навпіл. Нині Ольга з Тасею живуть на іншому кінці міста. Після роз лучення вона і зі мною не бажає спілкуватися. Я не засуджую її вибору: я їй ніхто. Але я бабуся для своєї онуки. Я стільки часу з нею проводила, а зараз вона раз на місяць піднімає слухавку та відповідає однією фразою: «Все у нас нормально». Нещодавно я її вмовила, щоб вона дозволила мені прогулятися з онукою.
Я довго шукала їхний будинок. Знайшла. Але Оля стояла біля під’їзду з моєю онукою, додому мене ніхто не запрошував. Ми пішли з Тасею до парку атракціонів, потім купили їй іграшки; нам було весело. Надвечір ми вже піднімалися додому; Ольга впустила тільки доньку, а переді мною зачинила двері зі словами: -До побачення, Ніно Аркадіївно! Мені так прикро стало. Я жінка у віці, вона чудово знала, що я втомилася і що мені їхати на інший кінець міста. Моя колишня невістка не пустила мене в будинок і навіть не почастувала мене чаєм. Я думала, що вона мені розповість, як зараз живе, і все буде як раніше. Але вона, мабуть, скривджена не лише на мого сина, а й на мене.
