Чоловік мій – молодший у сім’ї, у нього різниця у віці зі старшим братом п’ятнадцять років. Його мати думала, що зможе підняти двох синів, але, мабуть, молодшого вона не дуже любила. Старшому Андрієві діставалося все найкраще. Батьки йому і квартиру подарували, і ремонт у ній зробили, та ще й машину купили. А нам? А нам шиш з маслом. Я скривджена, тому що ми їм нечужі люди, але їм начхати на нас. За дітьми Андрія свекруха дивилася, сиділа з ними, допомагала у всьому. А я наро дила недавно хлопчика, то вона навіть на виписку не прийшла. Говорить, що до нас важко добиратися, бо ми живемо в області. Чоловік каже, що батьки просто не можуть уже допомагати, вік не той. А навіщо наро джували, якщо вік не той? Мені просто прикро за чоловіка. Він змалку їм допомагав, особливо братові. Завжди з племінниками сидів, купував їм недешеві подарунки.
А брат лише смс-ку з вітаннями написав. Я не хочу спілкуватися з його сім’єю, хоча вони теж особливою бажанням не відрізняються. Якось нас навіть не покликали на сімейне свято. У свекра був ювілей, старший брат із сім’єю поїхали, а нам сказали, що святкувати не будуть. Дивлюся я потім фотографії у соціальних мережах дружини Андрія, а вони у повному складі у ресторані відзначають. Чоловіку не сказала, йому б прикро стало, але от свекрусі я все висловила. Вона спочатку намагалася виправдовуватися, а потім сказала, що не хотіли нас бачити. – Ти знову почала б нас дорікати, що ми нічим вам не допомагаємо. Зіпсувала б усім настрій, мені цього не хотілося.
Ти ж маєш розуміти, що грошей у нас не вистачає. – сказала свекруха. – Ходити ресторанами у вас гроші є, а щоб приїхати до онука – так одразу бідні та нещасні? Усе з вами ясно. Просто знайте, що у вас немає онука на ім’я Богдан. Того ж дня я розповіла все чоловікові. Він, звичайно, почав виправдовувати батьків; навіть хотів, щоб я вибачилася перед ними. Зараз я не спілкуюся з його батьками, він намагається тримати зв’язок, але це потрібно лише йому. Думаю, колись чоловік побачить справжнє обличчя батьків і перейде на мій бік.
