Нещодавно до мене звернулася сусідка по доnомогу, їй уже 90 років. І тільки на цих роках вона зрозуміла, що все своє життя вона чинила неправильно до своєї дочки. Колись ця жінка народила доньку від kоханої людини та почала ненавидіти її з перших днів її життя. Чоловік покинув дівчину з дитиною, вона ж усі наступні роки звинувачувала дочку у тому, що вона залишилася сама. Вона ненавиділа свою доньку настільки, що позбавила її права на спадщину ще до її смерті, склавши заповіт на користь сина.
Позбавила її батьківських прав, забравши внучку собі, обґрунтувавши це алkоголізмом дочки. А тепер хоче все виправити все, що наробила за ці роки, але цього не хоче дочка. Я пропонувала їй різні варіанти примирення. Перше: можна домовитися з сином, щоб він розділив квартиру з сестрою, адже він любить матір і бачить, що для неї воістину важливе примирення зі своєю дочкою. Другий варіант: дізнатися, де буває її дочка, тим самим вона не зможе уникнути діалогу, вона поговорить з нею віч-на-віч. Зробивши онуку посередником між матір’ю та бабусею, вона організує зустріч. Третій варіант – це доnомога; можливо, вона мріяла про материну підтримку, яку вона так і не отримала за всі роки життя.
Варіантів сила-силенна, головне – прибрати гордість і зробити крок першою на примирення. Добре, коли ти усвідомлюєш свої помилки, свою неправоту і нехай пізно, але краще пізно, ніж ніколи. Нехай минуле залишиться у минулому. За своє коротке життя я зрозуміла, що ненависть набагато небезпечніша для людини, вона прив’язує сильніше, а kохання – ні. Адже, kоханого набагато легше відпустити, а ось із ненавидимим складніше. Він завжди буде з тобою, ти думатимеш про нього завжди, прокручуватимеш діалоги з ним у голові, варіанти помсти, а потім варіанти примирення, і так все по колу, все буде циклічно довгі роки. Попросивши вибачення, ти знайдеш спокій і свободу від ненависті, а ось простить тебе людина чи ні – це вже не важливо; ти зробив усе, що в твоїх силах, переступив ти гордість.
