З дитинства мене вчили завжди робити добро, і що воно повернеться до мене натомість. Завжди і маючи на увазі це, я намагаюся доnомагати нужденним, коли це можливо, і це завжди приносить мені почуття задоволення. Моє робоче місце було досить далеко від дому, і мені доводилося робити кілька пересадок, щоб дістатися туди.
Щоразу, коли я приходила рано на автобусну зупинку, то заходила у найближчу кав’ярню, щоб розслабитися і насолодитися улюбленою кавою. Якось увечері, повертаючись додому, я знову зайшла в ту ж кав’ярню випити чашку кави. І раптом я помітила телефон на сусідньому столі, і, схоже, ніхто не претендував на нього. Після декількох дзвінків на апарат я вирішив відповісти: це виявився телефон чоловіка на ім’я Юрій. Він був будівельником, який мав у телефоні великий список клієнтів та зустрічей.
Чоловік із полегшенням дізнався, що хтось знайшов його телефон і домовився зустрітися зі мною наступного дня, щоб забрати його. Зустрівшись зі мною, Юрій був вдячний за те, що йому повернули телефон, і приніс мені як подяку велику коробку цукерок і квітів. У результаті ми провели день разом, дивилися фільм у кінотеатрі, гуляли у парку та ділилися історіями з життя. З того дня ми були нероз лучними. Тепер у нас є трирічний син, який дуже енергійний та любить гуляти на свіжому повітрі. Вже в юному віці він розуміє важливість робити добро, а не тікати від нього.
