Нещодавно моя дочка несподівано розлучилася з чоловіком і переїхала до моєї квартири зі своєю маленькою дитиною. Зараз вона перебуває у декретній відпустці. Хоча її колишній чоловік платить аліменти – вони мінімальні. В результаті, на мою зарплату нам доводиться оплачувати витрати на квартиру, продукти, одяг для онука та особисті витрати доньки.
Оскільки за час шлюбу моя дочка звикла до комфортного способу життя, їй важко було перебудуватися на нові витрати. Її колишня робота була легкою, більше пов’язаною із зовнішнім виглядом, ніж з доходом, і вона сильно залежала від фінансової підтримки чоловіка. А я попереджала її про можливі наслідки її способу життя, але вона ігнорувала мої побоювання. Тепер, коли ми живемо разом, фінансовий тягар став нестерпним. Її уявлення про покупки – це розкіш: вибір найдорожчих товарів.
Навіть такі прості прохання як приготування їжі призводять до того, що вона замовляє дорогі страви замість того, щоб самій щось готувати. Не здатність моєї дочки пристосуватися до скромнішого способу життя і відмова відповідально розпоряджатися фінансами вже виснажили моє терпіння. Вона постійно скаржиться на свої скрутні обставини, але не робить жодних зусиль, щоб змінитись. Її поведінка тепер пояснює всю ту напругу в її шлюбі, і я не здивована, що він закінчився розлученням. Я вже на межі і подумую про такі радикальні заходи, як просто попросити її піти, насамперед заради мого онука. Моє терпіння виснажується з кожним днем…
