Мама відчинила шафу і стала перебирати свої речі. Там було багато одягу, якого нині дістати практично неможливо: вінтажні сукні з вишивкою, шкіряні речі високої якості. Я мовчки спостерігала за рухами зморшкуватих рук. Мама дуже любила зберігати речі з історією, у будинку було багато всякого, що інші люди вже б викинули та змінили на сучасні. На кухні навіть стояла газова лампа! Я бачила, як повільно мама все перебирає та розглядає, ніби спеціально відтягуючи час. -Мам, ну візьми тільки найнеобхідніше, – сказала я їй.
– Все ми не заберемо, банально не поміститися в мене вдома. Їй було дуже непросто прощатися із селом та будинком, де пройшли всі щасливі епізоди її життя. Батька мого рано не стало. Тяжка сільська робота підкосила його здо ров’я. У нього з’явилися проблеми із серцем, але він все одно не переставав працювати, адже хотів для мене найкраще майбутнє. Я дуже ціную працю батьків, завдяки їх старанності я стала тим, ким є. Кров’ю і потом вони забезпечили мені можливість здобути вищу освіту та перебратися вчитися до міста.
Я дуже намагалася повністю виправдати очікування. Університет я закінчила з червоним дипломом, дуже легко знайшла роботу та добре заробляла. Саме на роботі я зустріла своє kохання і вийшла заміж. Я ніколи не забувала батьків. Коли захворів батько, я зробила все, щоб він пішов до найкращих ліkарів. Шkода, що не доnомогло. Після його nохорону мама залишилася зовсім одна. Я неодноразово вмовляла її переїхати до мене, але вона трималася за сільський будинок. Зараз і в неї почалися nроблеми зі здо ров’ям, потрібен ретельний догляд, тому вона неохоче поступилася. Я збираюся мамі забезпечити найкращу старість, щоб вона почувалася максимально комфортно.
