Нещодавно сталася не найприємніша ситуація, яка досі викликає у мене легкий шок і змушує задуматися, як вчинити далі. Мені 26 років, і півроку тому я вийшла заміж. Не стомлюватиму вас розповіддю про те, як пройшло наше скромне, але красиве весільне свято. Можу лише сказати, що все пройшло досить мило і без надмірностей. До весілля, як і після, у нас з батьками чоловіка не виникало жодних проблем. Познайомилася я з ними півтора роки тому. Гарні, приємні люди. Вони мені одразу сподобалися. Живуть за містом, на пенсії, господарюють. Вони купили синові квартиру у місті, де він спочатку жив для навчання, а потім залишився працювати.
Все було чудово. За пару місяців до весілля ми з чоловіком почали жити разом у його квартирі. Іноді гостювали у його батьків чи моїх. На самому весіллі все пройшло як завжди: офіційна церемонія та веселе святкування. Я, як і належить ввічливій людині, завжди зверталася до свекра і свекрухи на ім’я та по батькові. Мене так у дитинстві вчили, і інакше я не можу. До весілля їх це влаштовувало, але в день урочистості мама чоловіка, злегка випивши, підійшла до мене і сказала: — Ну, що ти, Алінко, мене так офіційно називаєш? Клич мене тепер мамою, а я зватиму тебе донькою. На той момент я не надала цьому значення і просто кивнула.
Але потім, обміркувавши все, зрозуміла, що не можу так робити. Мама в мене одна, як я можу назвати іншою жінкою таким теплим словом, навіть якщо ставлюся до неї добре? Після весілля якийсь час ми не бачилися з батьками чоловіка. Але коли розпочали ремонт, чоловік запропонував пожити у його мами кілька днів. Я була не проти. Працювала з дому, і тимчасове переміщення видавалося зручним. Нас зустріли добре, накрили на стіл, але тут свекруха раптом сказала: — Доню, як там діла? Коли вже чекати онуків? Мене такі питання не збентежили, бо морально я була готова до цього. Але її наполегливе прохання називати її мамою стало справжнім випробуванням.
Я пояснила, що називаю її на ім’я та по батькові не з неповаги, а тому, що вважаю мамою тільки свою рідну. Але свекруха не здавалася. Одного вечора, коли ми чекали на доставку їжі, свекруха сказала кур’єру, що тут такі не живуть і відправила його назад. Причина? Вона заявила, що якщо я не називаю її мамою, то й вести себе в її будинку як удома не повинна. Чоловікові я розповіла про цей інцидент лише після того, як ми повернулися до своєї квартири. Він був шокований і не знав, що сказати. Незабаром у його мами день народження, і нам знову доведеться піти в гості. Я не проти подарунка, але не знаю, як поводитися. Чи варто порушувати це питання чи краще залишити все як є? А ви називаєте свою свекруху мамою?
