Мені ніколи не спадало на думку, що я зважусь на таке, але все ж таки. Нещодавно я почала зустрічатися з чоловіком, який значно старший за мене. Ми перетнулися зовсім випадково. Це справді була доля. Тоді я вийшла з кафе та поспішала на трамвай. Була зима, страшна ожеледь. Я впала. На допомогу прийшов незнайомець. Я була настільки вдячна йому, єдиний з усіх, хто відгукнувся, він допоміг мені піднятися, що я запросила його прогулятися. І так пропустила трамвай. І з цього все й почалося. Те, що у нього є сім’я, він розповів не відразу. Коли я дізналася правду, було вже пізно. Я була охоплена найсильнішими почуттями. Звичайно, я усвідомлювала, що добром це не закінчиться. Але він був настільки дбайливий до мене, що я просто не змогла встояти. Ми зустрічалися потай у моїй квартирі або в інших місцях.
Я його любила, і мені навіть думати не хотілося про погане. Навіть зараз важко повірити. Йому 50, мені 23 роки, і ми щасливі. Advertisements Але з плином часу, як і очікувалося, про наші стосунки дізналася сім’я. Я дізналася про це особливим чином. Якось ввечері, йдучи з роботи, я зайшла в під’їзд в побачила дівчину років 18. Вона перегородила мені шлях і назвалася донькою мого коханого. У мене перехопило подих від страху. Дівчина стала мене звинувачувати, що я руйную їхню родину. Я впала у заціпеніння. Думки плуталися. Вона була така напружена і повна ярості, що, здавалося, ось-ось вдарить мене. Я, ховаючи свій страх, спробувала пройти далі. Але вона різко схопила за руку мене і силою розвернула до себе. Я як ніколи у своєму житті злякалася. Навіть подумати про те, щоби дати відсіч не могла. Її хватка виявилася настільки сильною, що я одразу зрозуміла: з нею краще не зв’язуватися. На вигляд вона здавалася звичайною школяркою, невисокою і худорлявою.
Але злості в ній було хоч греблю гати. Вона почала говорити, що її мама дуже через це переживає, і вона хоче, щоб я розійшлася з її батьком. Мене трусило, я не могла сказати ні слова і почала плакати. Дівчина відчула свою владу наді мною. Вона схопила мене за комір, різко притиснула до стіни і сказала: – Якщо ти не залишиш мого батька, пошкодуєш. Я почала голосно плакати, сподіваючись розжалити її. Але все було марно. Вона мене вдарила і пішла. Я приклала руку до місця удару і побачила змішану зі сльозами кров. Не подумайте, я з гарної родини. Мене виховували у суворості та за правилами. Насправді це була перша в моєму житті подібна ситуація. Якби не обставини, я ніколи б до такого не дійшла. Я підвелася і пішла у квартиру. І що тепер робити? Я люблю цього чоловіка, але тепер боюсь його дочки. З такими краще не жартувати. Може, розповісти йому? Що порадите? Хто в цій ситуації правий?
