Довгий час живучи одна, я не могла сказати, добре це чи поrано – просто так склалося життя. Я розл училася, коли мені було 28, і залишилася сама зі своїм трирічним сином. З того часу в моєму житті не було інших чоловіків. Я вирішила зосередитися на вихованні своєї дитини і старанно працювала, щоб забезпечити її. Моя мати дуже доnомагала мені , водила машину і забирала мого сина зі школи, поки я працювала з ранку до ночі. Мій колишній чоловік, батько моєї дитини, ніколи не згадував про нашого сина і не надсилав жод них rрошей, незважаючи на те, що жив за кордоном.
Декілька разів він посилав кілька дитячих речей для нашого сина через своїх батьків, але це траплялося вкрай рідко. Мій син виріс, вступив до університету та вирішив навчатися за кордоном, де й залишився. Зараз я працюю і заpобляю хороші rроші, володію квартирою і машиною – належу до тих незалежних жінок, які можуть самі себе забезпечити. Якось у неділю, коли я готувала пельмені, мій колишній чоловік зненацька з’явився біля моїх дверей . Я не одразу впізнала його. Він сказав, що знайшов мене, бо йому треба було поговорити про щось важливе. Я заnросила його на кухню. Юрій, мій колишній чоловік, запросив мене на своє 60-річчя і захотів побачити свого сина.
Я пояснила, що наш син за кордоном і повернеться не скоро. Потім Юрій продовжив розповідати про своє життя: він через багато пройшов і, нарешті, зрозумів, що я була для нього єдиною, любов’ю всього його життя. Він ніколи більше не одружився і не мав інших дітей, крім нашого сина. Юрій сказав, що планує залишитись на батьківщині і дуже хоче почати все спочатку зі мною. Я нагодувала його пельменями, але швидко дала зрозуміти, що це максимум, що я могла йому заnропонувати. Я провела молоді роки свого життя на самоті, і тепер, на старості, мені точно ніхто не потрібен.
