Півроку тому вийшов на nенсію. І вирішив переїхати до села. Набридло дихати вихлопними газами. Захотів жити у сільській тиші, з чистим повітрям. Мріяв, як смажитиму м’ясо на вугіллі. Доглядатиму сад. У мене були нагромадження. Тому я зв’язався з ріелтерською конторою і розглянув кілька варіантів. Мені дуже сподобався будиночок у селі неподалік міста, але на відстані від галасливих трас. Хоча мене співробітник контори попередив, що там сусіди не дуже вдалі, я таки наполіг на своєму.
Вже з сусідами якось упораюся, подумав я. На приведення будинку в прийнятний стан пішло ще кілька місяців, і нарешті, місяць тому, здавши свою міську квартиру мешканцям переїхав до села . Вже наступного дня смажив м’ясо у мангалі. І тут помітив, що на моє подвір’я пролізли кури. Вигукнув сусіда: – Сусід! Забирай своїх курей, мені не хочеться ходити за їхнім послідом. – А мені не хочеться нюхати запах від твоїх шашликів. – відповів він. – Так одягни протигаз, – відповів я і запитав, – так будеш своїх kурей прибирати чи ні? – Не буду. – сказав він. – Ну , дивись сам. Взяв прут, і розігнав курей, кого куди. Того ж дня, поїхав у місто, в розплідник, де утримують бродячих тварин і попросив підібрати найскандальнішого песика. Заодно і найняв працівників, щоб мені встановили штакетник по периметру мого двору.
Декілька днів, поки робітники встановлювали паркан, а Тузік освоював нову територію, я шашликів не смажив. Але коли був готовий до прийому непроханих “гостей” запалив вугілля у мангалі. Помітив, що сусід жене курей до мого паркану. Кури самі подолати перешkоду не могли, тоді сусід почав їх перекидати через паркан. Я і до цього був готовий і зняв на телефон. Далі у справу вступив мій Тузік. Гнав сусідських курей так, що тільки пух і пір’я летіло. Загриз трьох курей, решта від страху літати навчилися і перелетіли до себе. Сусід спочатку лаявся, я його ігнорував, потім побіr за дільничним. По ліцейський, переглянувши відео, прийняв мій бік… Ось так, панове ріелтори, а ви кажете “сусіди”.
