Останнім часом я відчуваю, що близькі люди підводять мене. Прикро усвідомлювати, що іноді незнайомець готовий допомогти тобі більше, ніж близька людина. Я хочу розповісти про свою сестру Ірину, яка відвернулася від мене, і через це наші стосунки погіршилися. Я ніколи не робила їй нічого поганого і завжди пропонувала їй свою допомогу, але вона ніколи не відповідала мені взаємністю. Ірина старша за мене на сім років. Наші батьки володіли великою фермою, вони мали багато землі, і вони добре управлялися.
Я багато разів запрошувала їх у гості до нас із чоловіком до Вінниці, але щоразу, приїжджаючи до нас, вони нічого не привозили, хоч кожні вихідні ходять на базар та продають усе зі свого господарства. Якось Ірина сказала, що вони з чоловіком приїжджають до Вінниці та залишаться у мене на ніч. Я попросила їх привезти мені молока, сметани та яєць і запропонувала заплатити за них. Але коли вони приїхали, Ірина взяла з мене міські ціни за все, хоча в селі коштує, звичайно ж, дешевше, і привезла мені кілограм сиру, який, зважаючи на все, не змогли продати . Після цього я більше нічого не замовляла.
Коли нашої мами не стало, Ірина заявила, що тільки вона має право успадкувати маленький будиночок, який залишила після себе наша мама, бо вона частіше відвідувала її. Я теж часто відвідувала маму, але не стала сперечатися з Іриною, і в результаті будинок дістався їй. Кілька місяців тому чоловік Ірини захворів, і вони віддали всі гроші на його лікування. Вона зателефонувала мені і попросила тисячу доларів, але я здивувалася, бо раніше вона ніколи мені не допомагала, а тут так з’явилася. Я сказала, що не можу дати їй грошей і запропонувала продати будинок нашої матері, який вона забрала собі, і на отримані гроші подбати про чоловіка самій. Мені було прикро, що сестра навіть на мить не запропонувала мені частку від цього будинку. Більше я з нею не хотіла спілкуватися.
