Тетяна крутилася на кухні, дивлячись у вікно, чекаючи на візит племінниці. Минуло більше десяти років, як вона востаннє бачила Марійку, дочку своєї сестри. Наскільки вона пам’ятала її, вона була смішною маленькою дівчинкою з копицею світлого волосся. Марійка була тепер молодою жінкою і була схожа на свою матір. Тетяна со ромилася себе та вважала себе не дуже гарною. Вона нікого не знайшла у селі й жила одна – тихо та скромно. Таня закінчила заочно інститут та працювала бухгалтером у місцевому лісгоспі.
Коли Марійка приїхала, вони радісно обнялися і побалакали про своє життя. Раптом вони почули голос сусіда Феді, що прийшов полагодити зламані ворота Тетяни. Марійка визирнула у вікно і побачила його. Вона зробила комплімент своїй тітці і запитала, чи одружений її сусід чи ні. Тетяна вважала, що Федько не цікавиться нею, бо розуміла, що сама не дуже гарненька. Марійка вмовила тітку піти з Федьком на побачення і сказала, що доnоможе їй добре виглядати.
Племінниця повезла Тетяну до міста і купила їй новий одяг та косметику. Коли вони зайшли до крамниці, продавщиця помітила Марійку тепло привітала її. Тетяна зрозуміла, що люди не бачать у ній лише негарну людину. Після перетворення Тетяна виглядала інакше, почувала себе впевненіше та привернула увагу Федька. Вони почали часто затримуватися на ганку Тані і насолоджуватися суспільством один одного. Тетяна зра діла і подякувала Марійці за доnомогу. Невдовзі Федько з Танею почали зустрічатись, а там і до весілля було недалеко.
