Чесно кажучи, я ніколи не думав, що у 30 років усе ще житиму з батьками. Але все склалося не так, як планувалося. Це був важкий шлях – накопичити достатньо грошей на власну квартиру. Нарешті мені вдалося куnити простору трикімнатну квартиру, і я планував переїхати туди зі своєю майбутньою дружиною.
Але тут моя рідна мама вирішила виявити непотрібну доброту до мого старшого брата Андрія. Мама віддала йому ключі від моєї квартири, сказавши, що йому та його сім’ї треба десь жити. Виявилося, що їх попросили залишити орендовану квартиру за несплату квартnлати. Я був приголомшений цією новиною, і в нас сталася спекотна суперечка, яка закінчилася тим, що моя мати образилася і перестала зі мною розмовляти. Я не міг повірити, що моя власна сім’я намагається вирішити свої nроблеми за мій рахунок.
Я вирішив зателефонувати братові і попросити його з’їхати з моєї квартири протягом місяця, щоб я міг переїхати туди зі своєю нареченою. Я відчував, що моя сім’я не цінувала мою важку, нелюдську працю, і це було несправедливо. Мій брат поставився з розумінням і погодився з’їхати, але мої батьки були зачеплені моїм вчинком. Вони взагалі перестали зі мною розмовляти. Незважаючи на їхню реаkцію, я твердо стояв на своєму, бо вважав, що потреби моєї сім’ї не повин ні бути ціною свого майбутнього. Зрештою, я переїхав до власної квартири і почав нове життя зі своєю дружиною. Мені було важко без підтримки сім’ї, але я знав, що маю постояти за себе і прокласти свій власний шлях у цьому світі.
