Я працювала у досить великій рекламній компанії у відділі маркетингу. Щороку перед Новим роком наш директор організовував корпоратив, на який приходили усі співробітники. Через рік після того, як минулого місяця директор звільнив кількох начальників відділів, на корпоративі було багато незнайомих мені людей. Так ось, доки ми з колегою розмовляли, до мене підійшов незнайомий чоловік. Він сказав: – Привіт, я Лев. Я тут новенький. Можна познайомитися? – Ну, привіт, Лев, я Сара.
Приємно познайомитись, – усміхнулася я. Ми познайомилися, поговорили і Лев пішов пити. Поки його не було, увімкнули музику і ще один колега запросив мене на танець. Я не стала відмовлятися, і ми пішли, так би мовити, трохи поворушитися. Коли Лев повернувся, я побачила, що він дуже уважно спостерігає за нами. Але хлопці не побилися, весь вечір намагалися справити на мене враження. Звичайно, це було приємно і тішило моє самолюбство. Після закінчення гулянь Лев запропонував підвезти мене додому.
Я погодилася, і дорогою ми дуже добре поговорили. Виявилось, що у нас багато спільного. Тому ми домовилися, що наступного дня, після роботи, зустрінемося у тому самому ресторані, про який говорили в машині. Другого дня ми пішли в ресторан і довго балакали. Ми обоє хотіли nродовжити ці стосунки, але Лев попросив мене не афішувати це на роботі. – Інші працівники можуть розпускати плітки, які ображають нас обох. І це логічно, адже я керівник… – сказав він. Загалом ми тримали наші стосунkи в сеkреті. Моя зарплата не змінилася, і я заробляла стільки ж, скільки раніше. Я отримувала премії та надбавки так само, як і інші співробітники, за заслуги та хороші результати у роботі. Ніхто навіть не підозрював про наш зв’язок, поки мене не підвищили до начальника іншого відділу. Потім ми вже не приховували наші стосунkи від колег і навіть побралися і вже плануємо весілля.
