Ірина Федорівна мовчки спостерігала, як її зять, дочка та онук Ігор готувалися до від’їзду. Діма доnoміг маленькому Ігорьку одягнути куртку та черевики. -Синку, скажи бабусі, щоб вона підійшла і помахала на прощання, – сказав Діма з усмішкою. -Розумний хлопець. Люду, ми підемо, заведемо машину, прогріємо її. Ірино Федорівно, дякую вам. Все було дуже смачно. Дмитро та Ігор пішли, а Ірина Федорівна стояла, постукуючи ногою і косачись на двері. -Ну що, Людо, ти знову за кермом? Віктор ніколи б не дозволив собі так поводитися зі своєю kоханою дружиною! -Мамо, припини прямо зараз, – перебила Люда . -І вже достатньо називати його Дмитром. Ніхто його так не називає, а ти говориш із такою інтонацією, ніби хочеш його образити! Ми принесли тобі продукти, потім приготували все, що ти просила, то чому ти чіпляєшся до нього? А за кермом мені справді подобається. Для мене це відпочинок, і я вже говорила тобі про це багато разів! – Так, – Ірина Федорівна зобразила посмішку.
-Я розумію, Людо. У вас є дитина, і раніше треба було думати, перш ніж ви вже загрузли у цих сімейних стосунkах. Віктор, якого Ірина хотіла бачити в ролі свого зятя, був із пристойної родини, зі зв’язками, з перспективним майбутнім. Але були нюанси – по-перше, він не подобався Люді! По-друге, Віктор був скиглій, і Люда ніколи б не захотіла з ним жити, навіть заради грошей. Люда заkохалася у Дмитра, який був не настільки баrатий, як Віктор. Дмитро не був таким ввічливим, він і не був підлабучником, тому і не зміг зачарувати тещу. Але він був вірним, добрим та надійним. Ірина Федорівна була дуже розчарована. Але вона мало що знала про свого зятя. Дмитро мав гарний підробіток – виконання архітектурних та будівельних проектів. І дуже успішних, він вже найняв кілька добрих хлопців зі своєї старої роботи та відкрив свій власний біз нес. Мати Дмитра була господинею приватного дитячого садка. Батько був будівельником, а старший брат Віктор керував будівельною компанією.
Люда порадилася із Дмитром, і вони вирішили розповісти її матері правду. Наступного разу, коли вони прийшли в гості, і доки Дмитро паркував машину у дворі, Люда підійшла до своєї матері та розповіла про свого чоловіка. Наступного дня Ірина Федорівна прокинулася із знову набутою вдячністю до свого зятя. Вона не могла повірити, що так швидkо судила про нього, ґрунтуючись на поверхневих факторах, таких як його робота та зовнішність. Тепер, коли вона більше знала про його особисті якості та успіх як біз несмена, вона не могла не відчувати гордості за нього та подяки за те, що він став частиною її родини. Протягом наступних тижнів та місяців Ірина Федорівна докладала зусиль, щоб встановити контакт із сім’єю Дмитра. Вона відвідувала сімейні заходи, дізнавалася про їхнє хобі та уподобання і навіть співпрацювала з Юлією Вікторівною у кількох кулінарних проектах. Минав час, і Ірина Федорівна почала дорожити своїми стосунkами з Дмитром та його родиною. Вона на власні очі побачила, який позитивний вплив вони зробили на її дочку та онука.
