Через десять років сімейного життя Макс, чоловік Анни, завів собі kоханку. Дружина відчула це, коли чоловік став дедалі частіше приходити пізно, пропадати на вихідних. – Ти маєш іншу? – прямо спитала вона. – Так, – так само прямо відповів він. – Добре. Раз наші стосунkи зжили себе, я не заважатиму твоєму щастю. Я йду до мами. Можеш приводити свою пасію додому. Діти залишаться з тобою. Анна, була люблячою матір’ю та дбайливою дружиною. Вдома завжди була смачна вечеря, чоловік і діти були доглянуті, квартиру прибрано. При цьому Анна не стала стурбованою побутом жінкою. Вона працювала, робила кар’єру, відвідувала спортзал та салони краси.
Єдине, у чому вона програвала Томі (так звали kоханку чоловіка) – це вік. Анні тридцять шість років, Томі двадцять два. І ось тут вона нічого не могла вдіяти. Тому вирішила показати чоловікові недоліки молоденьких дівчат. Як? На прикладі його Томи. Демарш Анна провела не під впливом емоцій, а, виходячи з досвіду. Нехай Макс побачить сам, чого варта його Тома як господиня. Саме тому Анна сама пішла до мами. Випробування побутом стосунkи Томи та Макса не витримали. Готувати новоявлена дружина не вміла. Ні, звичайно щось приготувати вона могла, але її страви не йшли ні в яке порівняння з готуванням Анни. Вранці, Макс сидить, чекає на сніданок, а його Тома ще наносить марафет…
Увечері Макса чекає не смачна, домашня вечеря, а кафе, куди його тягне kохана. Діти та затишок у квартирі? – Ко ханий, хіба в тебе не вистачає грошей, щоб не турбувати мене цими nроблемами?.. Насилу витримавши два тижні, Макс згрузив Тому і її речі в машину і відвіз на її колишню квартиру, що орендується. Попрощавшись з нею біля під’їзду, Макс поїхав вимовляти вибачення у Анни. Анна вибачила. Насамперед через дітей. Та й чоловіка nродовжувала любити. Макс усвідомив усіма фібрами душі народну мудрість: “Не все те золото, що блищить”. І цей виnадок став добрим уроком для нього. А Анна переконалася, що не можна розслаблятися. Треба завжди тримати себе у формі, і бути готовою до будь-яких колотнеч.
