Після того, як ми з Павлом одружилися, він розповів мені про свою сімейну традицію збиратися за дружнім столом на всі свята. Він мав молодшу сестру і двох старших братів, у кожного з яких були свої сім’ї. Тому можна було уявити, яка компанія збиралася на такі урочистості. Спочатку я була рада, що всі були такими дружними та любили проводити час у компанії один одного. Так ще я була з тих людей, які любили побалакати, щось обговорювати, посміятися. Але пройшло всього кілька таких застіль, і я зрозуміла, що мене це зовсім не влаштовує. Проблема була в тому, що будинок був тільки у нас із Пашею, решта всіх жили в квартирах. Тому, зрозуміло, всі такі партії автоматично закріплювалися за нашим місцем проживання. На третє таке свято я сказала чоловікові:
– Гаразд, я змирилася з тим, що на кожне свято ми збираємо по дві футбольні команди і ніколи не буває спокою. Але чи не можна прийти раніше і доnомогти з готуванням, полегшити мені завдання? Паша нібито погодився з моїми думками та претензіями, але чомусь побоявся все це озвучити рідним. Тільки прийшли, а людина вже така гостинна і щаслива. Я nродовжувала висловлювати своє незадоволення: – Чому вони не можуть дати нам бодай частину грошей за продукти? Вони ж зараз коштують стільки, що ти маєш працювати місяць заради одного дня. А твої родичі, здається, зовсім не замислюються над цим! Коли до Нового року залишалося менше тижня, всі, як завжди, почали обговорювати і о котрій час вони до нас прийдуть. Тоді в мене нарешті вистачило сміливості сказати, що цього разу ми святкуватимемо лише втрьох: я, мій kоханий і наша дочка.
– А якщо ви хочете зберегти тра дицію, то запросіть нас до себе. Я хочу одягнути нову сукню, зробити зачіску і хоч раз у житті не виглядати куховаркою на святі, – обурювалася я. Після цієї заяви всі мене образилися, як мені здавалося. Моя свекруха була особливо незадоволена, бо вважала, що я прийшла до їхньої родини і порушила всі їхні тра диції. – Нічого я не хочу порушувати. Але я вважаю, що вже час справедливо розділити свята і ходити в гості по черзі, – відповіла я. Загалом ні до чого хорошого ця сварkа не призвела. Ми залишилися вдома на Новий рік та святкували його на самоті. Чоловік засмутився, а я думала, що це тільки на краще. – Я хочу полежати на дивані бодай раз у святковий період, не готуючись до цього дня цілий тиждень і не переживаючи, що не зможу комусь догодити їжею чи розвагами, – сказала я Павлу.
