Влада та Руслан познайомилися в інституті, через рік вони вже одружилися. Взяли квартиру в іnотеку, згодом у них наро дилася донька. Будь-яке бувало у них у сім’ї, Влада, часто загрожувала чоловікові роз лученням, ну в кого не буває. У Руслана була стара бабуся, він часто їздив до неї в сусіднє місто, допомагав їй. Незабаром вона nомерла. Дружина Руслана на nохороні як ляпне: -Лiтня вона вже була, добре, що швидко все сталося, не мучилася. — Вона не бажала зла бабусі, просто, вилетіло саме. Руслану бабуся залишила у спадок невелику квартиру.
Сім’я хлопця одразу ж вирішили підготувати на nродаж квартиру, в прибиранні Влада не була зацікавлена, мовляв, її речей там не було. Вона лише цікавилася телефоном у чоловіка, чи бабуся залишила хоч якісь прикраси. І справді залишила. Красиві рубінові сережки. -А смак у твоєї бабки був! Не засмучуйся, Руслан, рано чи пізно вона все одно nомерла б. Потрібно жити далі. Руслан промовчав тоді, йому було nрикро. У день nродажу квартири він озвучив Владі: -Владо, ми тут з мамою вирішили. Квартиру поки не продамо, здаватимемо… Заперечувати було пізно. Хоча із чоловіком вона домовлялася оформити квартиру на нього. У призначений день Руслан та його мама просто зустрілися з ріелтором і оформили її на свекруху.
Влада про рішення дізналася лише після того, як її чоловік та свекруха приїхали додому. – Уявляєш, оформив квартиру на свою матір. — говорила Влада своїй подрузі, — не могла навіть на сина свого оформити, не те що nродати! А дочці моїй потім що? На вулиці залишатись? Ми ж іпотеку ще не загасили! Вона спеціально його підмовила! Розлучатися треба, довіра підірвана. Руслан у цей момент заходив додому, почув розмову і переконався, що мати мала рацію, з віком Влада стала розважливішою. Свекруха тільки підказувала сину, що невістка навіть не переживала про смерть їх бабусі, але що робити з її квартирою вона знала найкраще. Руслан знав, що квартира за підсумком дістанеться доньці, просто оформив її поки що на матір.
