Мені було сім років, коли шлюб батьків турбувала одна непроста ситуація. То був звичайний день для нашої родини. Мама того дня прийшла трохи раніше з роботи, була дуже втомлена. Прийшовши додому, вона виявила, що ми сестрою мирно граємо в іграшки, а тато дивиться на телевізор. Перед тим як відпочити мати вирішила спочатку приготувати вечерю.
Поки вона поралася на кухні, через стінку паралельно перемовлялася з батьком про побутові питання. Вдома було мирно, тихо, спокійно та звичним чином затишно. Коли в двері постукали, відчиняти пішла мати. За порогом виявилася молода дівчина років 20, вона тримала за руку трирічного хлопчика. – Добридень, передайте це своєму чоловікові і скажіть, що це подарунок від Галі. Мама здивувалася, але нічого у відповідь сказати не встигла, дівчина лише підштовхнула дитину вперед і поспішно пішла.
Мама недовго думала, вона привела хлопчика до хати. Поки батько збентежено мовчав, мама насамперед вирішила малюка нагодувати. Мама вчинила дуже мудро, вона не сkандалила і не кричала, лише мовчазно прийняла дитину до нашої родини. З того часу Олег став нашим повноцінним членом сім’ї. Мама вирощувала його як свого рідного. Коли йому виповнилося 13, з’явилася його біологічна мати, але він не захотів з нею миритися.
