Інна п’ять років тому розлучилася з чоловіком. Той гуляв праворуч і ліворуч. Рятуючись від різних пліток, дівчина переїхала до Києва, влаштувалася на роботу, винайняла квартиру. Живе одна… Три місяці тому на вечірці у знайомих познайомилася з Амалією, красунею років двадцяти п’яти. Розговорилися, з’ясувалося, що вона також приїхала з її міста. Незабаром дівчата розбалакалися як близькі подруги. – Я приїхала підзаробити, щоб із Вовчиком (так звали її чоловіка) переїхати жити до моря, розповіла Амалія. – А чому ти заробляєш, а не чоловік? – здивувалася Інна. – Та він такий транжира, що відразу витратить зароблене. І потім, Київ місто велике. Тут загубитися легше. – А навіщо губитися? – не зрозуміла Інна. – Ну… Розумієш… Я люблю чоловіків. Особливо багатих та щедрих. А мій Вовчик і з грошима не дуже товаришує, і по чоловічій лінії став давати слабину. У нашому, глухому місті не дуже й розгуляєшся. А тут простір, – пояснила Амалія. – Я б, мабуть, так не змогла, – зітхнула Інна.
– Повір мені, ти багато втрачаєш, – усміхнулася Амалія, попиваючи червоненьке… Через деякий час Амалія попросилася жити до Інни. Як до землячки. Звичайно, оренду, комуналку та інші витрати навпіл. Прожили вони місяць, як Амалія заявляє, що з черговим залицяльником їде до Туреччини. На курорт. – Вовчику сказала, що їду у відрядження… Повернулась Амалія з поїздки стурбована. – Щось трапилося? – Вовчик подзвонив мені на роботу. А я там нікого не попередила. От і з’ясував, що я ні в якому не відрядженні, а на курорті. Подзвонив, посварилися. Потім я йому передзвонила, вибачилася, помирилися. Тепер він має намір переїхати сюди, щоб стежити за мною.
Я йому номер зняла у готелі. А завтра приведу його з тобою знайомитись. Все-таки земляки. Наступного дня Інна приготувалася до прийому гостей. Напекла млинців, купила тортик, ігристе. Амалія відчинила двері своїм ключем. – Інно, ми прийшли! Інна вийшла назустріч. Подивилася на чоловіка подруги. Завмерла на мить, потім захихотіла, а потім не стримавшись розреготалася. Вовчик, він же Володимир Франчук, він же її колишній чоловік, який праворуч і ліворуч зраджував Інну, не пропускаючи жодної спідниці, примудрився одружитися з такою ж велелюбною, як і він сам, і по самі помідори заріс рогами! Ну як тут не розреготатися. Більше Інна цієї солодкої парочки не бачила.
