Мені вже майже 50 років, і я жодного разу нормально не відпочивала з того часу, як вийшла заміж. Спершу народився син, потім дочка. Обидві вагітності дали мені ускладнення на нирки і зайнятися своїм здоров’ям не вистачало часу за щоденними турботами. Потім діти виросли та залишили батьківську хату, мають уже власні сім’ї. Коли в мене з’явився час на себе, далися взнаки давні проблеми з нирками, довелося робити операцію. Лікарі порадили санаторій, який спеціалізується на цих питаннях. Однак чоловікові це дуже не сподобалося: – А чому без мене? А що я їстиму весь цей час? Хочеш, щоб я після тебе до санаторію поїхав лікувати шлунок після твого відпочинку? А може, ти зовсім не одна їдеш у цей санаторій? Може ти вже роман із кимось крутиш?
Мені стало так прикро за ці слова. Невже Антон зовсім мене не любить і не розуміє. Чоловік мене не проводжав на вокзал. Поїхала одна. Дісталася санаторію, Антон подзвонив до мене тільки вранці, щоб запитати, як я доїхала… А я насолоджувалася відпочинком. Особливо мене тішило те, що я не маю стояти біля плити і думати, що ж такого приготувати Антону, щоб він був задоволений. Щовечора дзвонила Антону і звітувала, що робила, куди ходила: – З чоловіками не спілкуюся, тільки з жінками та медперсоналом. У такі моменти я почувалася молодою дівчиною, яку ревнує її хлопець. До кінця путівки я не витримала. Скучила за чоловіком і вирішила приїхати раніше. Придбала сувенірів та різної смачної їжі.
Хотіла зробити сюрприз чоловікові. А чоловік зробив мені сюрприз. Гидкий сюрприз. Я нікого не попередила про свій приїзд. Заходжу додому, а там у спальні Антон та не один. На той момент у мене знесло дах. Я почала викидати речі коханки з вікна. Замотавшись у ковдру, та вибігла надвір і почала їх збирати. Антон кричав, що я його зганьбила перед сусідами… – Давай заспокоїмося, – сказав мені чоловік. – Ти розважилася, я розважився. Забудемо про все та давай жити далі разом. – Ось уже ні! Ми розлучаємося, дітям я сама все поясню. Краще вже житиму одна, ніж із таким зрадником. Іди наздоганяй свою шалаву! Антон ще довго хотів відновити стосунки. Він зрозумів, що нікому не потрібен у такому віці без грошей та житла. Навіть дітей намагався перетягнути на свій бік. Та нічого йому не вдалося. А в мене почалося нове життя.
