Мені сорок три роки. В розлученні. Син із дочкою живуть окремо. У кожного з них своє, успішне життя. Я живу у своїй двокімнатній квартирі, працюю, отримую хорошу зарnлатню. Для своїх років виглядаю супер, бо стежу і доглядаю за собою. Спортзал, біг вранці, салони краси. Відвідую театри, виставки, у вихідні їду в екскурсійні тури або проводжу час із подругами. Коротше, живу повноцінним життям. Рік тому до нас до офісу прийшов Андрій. Симпатичний, життєрадісний.
Жа ль, що молоденький. Тридцять років ще не виповнилося. Це я так гадала. Андрій же думав, як класик: “Ко ханню всі віки покірні”. Тому взявся планомірно брати в облогу “мою фортецю”. Спочатку пригощав кавою з автомата, потім nроводжав до машини, потім почав писати СМС і дійшов до вечері в ресторані з nродовженням. “Фортеця” вnала… На цьому рівні наші стосунkи тривали рік. А потім він зробив мені пропозицію. – Андрюшенько, я тебе люблю, мені дуже добре з тобою. Але я на п’ятнадцять років старша. Тобі потрібна молода, щоб тобі могла наро дити дітей. Давай залишимо все як є.
– Ти найпрекрасніше, що було в мене в житті! І я хочу завжди бути поряд з тобою! Я взяла тайм-аут, щоби подумати. Порадившись, подруги дали “добро” на мій шлюб із Андрієм. Запитала своїх дітей, ті теж схвалили. Навіть пораділи за мене. – Я згодна! – сказала Андрію… Я підозрювала, що його сім’я не буде у захваті від нашого шлюбу. Але ж не так. Свекруха зі мною говорить крізь зуби. І лише у негативному тоні. Благо ми живемо у моїй квартирі, і я з нею мало контактую. Якщо їй від мене щось треба, то передає через сина. А з недавніх пір закликає сина до себе, і знайомить із молоденькими дівчатами. Я зрозуміла, що треба заборонити Андрію зустрічатися з матір’ю. Позбавити свекруху можливості зруйнувати нашу сім’ю.
