У мене є дача, але вона не для того, щоб гнути на ній спину і поратися в землі. Ми з чоловіком вирішили, що дача нам потрібна для повноцінного відпочинку. Тому у нас на території гарний газон, квіточки ростуть і велика літня кухня для шашликів. Я не хотіла висаджувати картоплю, будувати теплицю тощо. Мені було досить вишневого дерева, кущиків малини зі смородиною та й годі. Інші овочі та фрукти можна купити в магазині, і не мучитися весь рік з добривом. Якось я приїхала на дачу раніше за чоловіка.
У нас з’явилася нова газонокосарка, я почала чистити газон. Аж раптом це все побачила наша сусідка. Вона жінка похилого віку, сама на пенсії, тільки й живе своїм городом. Вона попросила моєї доnомоги, щоб я та її газон поправила. А мені не важко, все одно електричний прилад, я ніяких сил не витрачаю. Ось у цьому й була моя помилка. Я доnомогла жінці один раз, то потім вона почала періодично просити моєї доnомоги. А відмовити літній жінці я не можу, виховання не дозволяє.
Тож мій відпочинок на дачі перетворився на добровільне рабство. То треба бур’яни допомогти прибрати, то відрами натягати воду, то грядки утеплити. Я вже втомилася, таке почуття, що я чимось вин на цій старенькій. Адже у неї є сини, ось нехай вони і займаються цим городом. Якось я все ж наважилася відмовити старенькій. Вона сказала, що у неї на паркані фарба стара, треба б нову пофарбувати. Я одразу попередила, що нічим доnомогти не можу, бо мені від фарби nогано стає. А вона як почала на мене голосно сkаржитися, мовляв , я така nогана сусідка. А ще згадала мені ті фрукти та овочі, які вона мені віддала. Тільки ось плоди виявилися червиві, деякі підгнили, тож довелося викинути.
