Коли у Віри та Максима народилася донька, перша дитина, їм, звичайно, доводилося куnувати доньці все з нуля, адже в них нічого не було. У цьому питанні парі дуже доnомогла мати Максима, Катерина Павлівна. Жінка куnувала внучці новий одяг та іграшки з кожної своєї зарnлати, а згодом і пенсії. Вона в маленькій Саші душі не чула. Коли онука підросла, саме бабуся забирала її з садка та займалася з нею вдома, доки батьки перебували на роботі.
Минуло багато років і за весь час Катерина Павлівна жодного разу не повелася, як стереотипна свекруха-гадюка, навпаки, спілкуватися з нею і приймати її у себе Вірі було у задоволення. Якось Віра куnила собі чоботи, які виявилися надто їй малі, а чека від них ніде не було, тому повернути їх теж, відповідно, не було можливості. Тоді Віра запропонувала чоботи своїй мамі, але тій вони теж виявилися малі, а Віра знала, що у свекрухи розмір ноги менший, ніж у неї, тому, поговоривши з чоловіком, вона попросила його запропонувати чоботи мамі, адже самій було со ромно чомусь.
Почувши пропозицію, Катерина Павлівна дуже зра діла, адже вона сама хотіла куnити собі чобітки, але ніяк руки не доходили, а ці виявилися їй якраз. Через два дні після подарунку матері Максимові зателефонувала сестра і почала кричати на нього: – Як тобі не со ромно? Хотів гарну справу зробити, міг би з мамою піти в магазин, а не дарувати їй чоботи своєї дружини! Максим поклав слухавку і одразу набрав номер матері. Чоловік хотів дізнатися, чи вони не скривдили маму, але Катерина Павлівна заспокоїла сина, запевнивши, що цей подарунок їй дуже сподобався, а ще вона розповіла причину такої поведінки своєї дочки: – Справа в тому, що вона тиждень тому роз лучилася з чоловіком, і тепер вона звинувачує у своїх нещастя всіх і все… і її можна зрозуміти, сину, не ображайся на сестру.
